Урок №21 (гр.15/21)

 05.06.2023

Урок №21

Тема: Поняття адміністративного правопорушення і адміністративної відповідальності.  Адміністративна відповідальність неповнолітніх. 

 Адміністративні правопорушення: поняття та ознаки

Фактичною підставою для настання адміністративної відповідальності є скоєне правопорушення, що тягне за собою адміністративне стягнення.

У законодавстві поняття «адміністративне правопорушення» сформульовано в Кодексі про адміністративні правопорушення. Згідно з цим Кодексом адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, що посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність настає лише в тому разі, коли правопорушення за його характером не тягне за собою згідно з чинним законодавством кримінальної відповідальності.

Отже, адміністративне правопорушення має притаманні тільки йому юридичні ознаки. До них необхідно віднести: протиправність, винність і відповідальність (адміністративне стягнення).

Визначальною зі згаданих ознак є поняття діяння, забороненого адміністративним законодавством. По-перше, це вольовий акт поведінки певної особи, по-друге, воно має два аспекти поведінки, зокрема дію чи бездію. Дія — активне невиконання законних вимог, а також порушення встановленого нормами права заборони (наприклад, порушення правил полювання тощо). Бездія — пасив­не невиконання передбачених законодавчими й нормативними актами обов’язків (скажімо, порушення порядку реєстрації чи виписки іноземних громадян та осіб без громадянства і оформлення для них документів).

Важливою ознакою адміністративного правопорушення є наявність суспільної небезпеки. За своєю природою таке діяння антигромадське і завдає шкоди інтересам громадян, суспільства, держави. Слід зазначити, що адміністративне законодавство конкретно не передбачає у своїх нормах цієї ознаки як універсальної властивості. Водночас адміністративні правопорушення посягають на конкретні відносини і завдають шкоди правопорядку, а до осіб, які їх скоїли, вживаються заходи державного впливу. Особливістю розмежування суспільної небезпеки є той критерій, за яким адміністративне правопорушення на ступінь нижче, ніж скоєння злочину.

Адміністративне правопорушення завжди є протиправним, тобто ця дія чи бездіяльність чітко заборонена відповідною нормою адміністративного законодавства. Доцільно зазначити, що правові норми, за порушення яких настає адміністративна відповідальність, урегульовані не тільки нормами адміністративного права, а й іншими галузями права, а саме: цивільного, трудового, земельного тощо (порушення правил охорони праці — трудове право; агрохімічних норм — аграрне право). Діяння, яке не є протиправним, не може утворювати адміністративного правопорушення і відповідно тягти за собою адміністративну відповідальність.

Наступною ознакою є вина, тобто психічне ставлення особи до її поведінки та наслідків. Вина виступає у двох формах: умисел і необережність. Ступінь вини береться до уваги під час накладання стягнення, звільнення від адміністративної відповідальності. Відсутність вини виключає визнання діяння адмініст­ративним порушенням.

Важливою юридичною ознакою адміністративного правопорушення є та обставина, що за його скоєння настає тільки адміністративна відповідальність. Тобто, якщо за порушення норм загальнообов’язкового характеру, що діють в управлінні та інших сферах, адміністративної відповідальності не передбачено, то воно не визнається адміністративним правопорушенням.

Поняття адміністративної відповідальності її зміст і обсяг до сьогоднішнього часу залишається одним з найбільш суперечливих питань української адміністративно-правової науки.

Активність дискусій щодо зазначеної правової категорії значною мірою обумовлена, по-перше, широтою застосування терміну "адміністративна відповідальність" у юридично-науковій, правозастосовній, загальноосвітній сферах і на побутовому рівні, по-друге, двоїстою позицією законодавця, який використовує цей термін у численних нормативних актах, але не дає його визначення.

Навіть чинний КУпАП, який містить розділ 2 під назвою "Адміністративне правопорушення і адміністративна відповідальність", у статті 9 визначення адміністративного правопорушення сформулював, а відносно адміністративної відповідальності обмежився вказівкою на те, що її мірою є адміністративне стягнення (стаття 23 "Мета адміністративного стягнення").

Українська юридична енциклопедія у статті "Адміністративна відповідальність", в унісон з КУпАП, обмежилась з цього приводу лише констатацією того, що адміністративна відповідальність – вид юридичної відповідальності громадян і службових осіб за вчинені ними адміністративні правопорушення.

Таким чином, всі дефініції адміністративної відповідальності мають дослідницький характер.

Частіш за все в літературі зустрічаються такі визначення: а) адміністративна відповідальність – це застосування до правопорушника заходів примусу (Л. В. Коваль, Ю. П. Битяк, В. В. Зуй та інші); б) адміністративна відповідальність – це визначення обмежень майнових, а також осо­бистих благ і інтересів за здійснення адміністративних правопорушень (Є. В. Додін та інші); в) адміністративна відповідальність – це сукупність адміністративних правовідносин, які виникають у зв’язку із застосуванням до суб’єкта проступку адміністративних стягнень (І. П. Голосніченко та інші).

Аналіз наведеного показує, що переліченим дефініціям бракує відсутність вказівок про виконання суб’єкта­ми протиправних дій вживаних за їх вчинення заходів адміністратив­ного примусу. Це є істотним компонентом будь-якої відповідальності, зокрема і адміністративної. Не можна сумніватися у тому, що відпові­дальність настане лише тоді, коли правопорушником виконані встанов­лені компетентною особою заходи впливу, або реалізовані іншим чином.

Виходячи з викладеного, адміністративна відповідальність це передбачене законодавством, примусове, з до­держанням встановленої процедури, застосування правомочним суб’єктом до осіб, які вчинили адміністративні проступки заходів впливу, реалізація яких юридично визнана.

З цього визначення випливає, що реальна адміністративна відповідальність настає за наявністю нормативних, фактичних і документальних підстав.

Нормативні підстави утворюють норми за якими діяння визнається адміністративним проступком (правопорушенням), визначаються заходи примусу за виконання складу проступку, суб’єкти відповідальності і юрисдикції, правила, за якими накладаються і виконуються стягнення, забезпечується законність, права учасників провадження тощо.

До фактичних підстав відносяться юридичні факти, пов’язані з проступком. Насамперед це факт вчинення проступку і факт виконання заходів відповідальності. Крім цього до них відносяться факти затримання, огляду, подання звернень, визнання доказами фактичних даних тощо.

До документальних підстав відноситься наявність документів, оформлених відповідно до встановлених вимог. Перш за все це протокол про адміністративне правопорушення і постанова по справі про адміністративне правопорушення. Крім цього до них відносяться акти, довідки, звернення, облікові документи тощо.

§ 2. Особливості адміністративної відповідальності

Особливостями адміністративної відповідальності є наступні:

1.  притягнення до адміністративної відповідальності можливо тільки в результаті вчинення адміністративного проступку;
2.  адміністративна відповідальність полягає в застосуванні до винних адміністративних стягнень. У ст. 23 КУпАП "Мета адміністративного стягнення" зазначено, що адміністративне стягнення є міра відповідальності;
3.  мета адміністративної відповідальності полягає: а) у вихованні особи в дусі додержання законів, поваги до правил співжиття; б) запобіганні здійснення нових проступків;
4.  право притягнення до адміністративної відповідальності надано багатьом суб’єктам, серед яких — органи державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, суди (ст. 213 КУпАП "Органи (посадові особи), уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення");
5.  акт про притягнення до адміністративної відповідальності може прийматися: а) індивідуально (судді і посадові особи відповідних органів); б) колегіально шляхом голосування (виконавчі комітети й адміністративні комісії);
6.  законодавством встановлений особливий порядок притягнення до адміністративної відповідальності (складання протоколу, збір і оцінка доказів, винесення постанови і т. ін.);
7.  норми, що регламентують адміністративну відповідальність, містяться у різних за своєю правовою природою актах: а) кодексах; б) законах; в) правилах. Правила можуть затверджуватися Кабінетом Міністрів, органами виконавчої влади, встановлюватися рішеннями місцевих рад і навіть корпоративними актами.

Норми, що встановлюють адміністративну відповідальність

Нормативного акту, який би вміщував всі юридичні нормі, що утворюють підстави адміністративної відповідальності, або хоча б подавав їх перелік, не існує. Сьогодні вони містяться в кодексах, окремих законах, положеннях, правилах та інших актах, включаючи корпоративні.

Певні вказівки на їх систему спостерігаються у Кодексі України про адміністративні правопорушення. Так, у статті 2 КУпАП встановив, що законодавство України про адміністративні правопорушення складають: а) Кодекс України про адміністративні правопорушення і б) інші закони про адміністративні правопорушення. Такі закони, до включення у КУпАП, застосовуються безпосередньо і на них і у такому випадку поширюються положення КУпАП.

У статті 5 "Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність" закріпив право органів місцевого самоврядування приймати рішення, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність.

Відповідно до неї сільські, селищні, міські та обласні ради приймають рішення з питань боротьби: а) зі стихійним лихом. Кодекс цивільного захисту України визначає стихійне лихо як природне явище, що діє з великою руйнівною силою, заподіює значну шкоду території, на якій відбувається, порушує нормальну життєдіяльність населення, завдає матеріальних збитків; б) епідеміями. Порушення таких рішень тягне відповідальність по ст. 42 "Порушення санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм"; в) з епізоотіям. Порушення таких рішень тягне відповідальність по ст. 107 КУпАП "Порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог".

Крім цього, сільські, селищні, та міські ради можуть встановлювати: а) правила благоустрою, додержання чистоти і порядку на територіях населених пунктів. Порушення таких правил, тягне відповідальність по ст. 152 КУпАП "Порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів"; б) правила торгівлі на ринках. Порушення таких правил, тягне відповідальність по ст. 159 КУпАП "Порушення правил торгівлі на ринках"; в) правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях. Порушення таких правил, тягне відповідальність по ст. 182 КУпАП " Порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях". Наведені положення корелюються з нормами статей 26, 43 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні",

Кім цього, ст. 2 КУпАП містить принципове положення щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Вона однозначно вказує : питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митних правил регулюються Митним кодексом України. Ця норма корелюється нормами статті 487 Митного кодексу України, з яких випливає, що правове забезпечення провадження у справах про порушення митних правил у певних випадках здійснюється Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Прикладом закону, який містить норми щодо адміністративної відповідальності, які застосовуються безпосередньо (не включені до КУпАП) може слугувати Закон України від 04.03.1992р. "Про приватизацію державного майна", який у ст. 29 встановив адміністративну відповідальність посадових осіб органів приватизації у вигляді штрафу за безпідставну відмову у прийнятті заяви про приватизацію; порушення строків розгляду заяви про приватизацію; порушення умов і порядку проведення конкурсу, аукціону, продажу акцій (часток, паїв); порушення умов і порядку передачі акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації.

Крім цього, чинне законодавство містить значну кількість нормативних документів, якими встановлюються різноманітні правила і вимоги, за порушення яких КУпАП передбачає адміністративну відповідальність. Це, наприклад, Правила дорожнього руху, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (адміністративна відповідальність за їх порушення передбачена ст. 121 — 129 та іншими КУпАП); Тимчасові правила обігу в Україні побутових піротехнічних виробів, що затверджені наказом МВС від 23 грудня 2003р. № 1649 (адміністративна відповідальність передбачена ст. 195-6 "Порушення порядку виробництва, зберігання, перевезення, торгівлі та використання піротехнічних засобів"); "Правила повітряних перевезень пасажирів і багажу" що затверджені наказом Міністерства інфраструктури України 30 листопада 2012р. №735 (адміністративна відповідальність передбачена ст. 112 "Порушення правил поведінки на повітряному судні"). Крім цього, зазначена стаття (ст. 112) встановлює відповідальність за невиконання особами, які перебувають на повітряному судні, розпоряджень командира судна, який є представником авіаперевізника і керується встановленими ним правилами, тобто корпоративними нормами.

Важливі положення щодо нормативного забезпечення відповідальності за адміністративні проступки містить стаття 8 КУпАП "Чинність закону про відповідальність за адміністративні правопорушення"

Вона встановлює, що притягнення до відповідальності здійснюється за нормами, які діють під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом’якшують або скасовують відповідальність мають зворотну силу (поширюються на правопорушення, вчинені до їх видання). Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність, зворотної сили не мають. Провадження по проступкам ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи.

 Принципи адміністративної відповідальності

Принципи адміністративної відповідальності – це основоположні, керівні ідеї, які покладені в основу процесу притягнення до адміністративної відповідальності. Ці принципи можуть бути розподілені на три види:

1.  конституційні – закріплені в Конституції і мають вплив на всю правову систему держави: рівності всіх перед законом; гласності; законності; індивідуалізації покарання; гуманізму;
2.  міжгалузеві – діють в декількох галузях права: відповідальності за винне діяння; невідворотності покарання; відповідності провини та адміністративних стягнень;
3.  галузеві – діють в одній галузі права: принцип презумпції винуватості власників транспортних засобів.

Принцип верховенства права - є пріоритетним у правовій державі, полягає у наступних елементах: доступ до закону (положення закону повинні бути зрозумілими, ясними та передбачуваними); рівність всіх перед законом; права людини повинні бути захищені; наявність справедливого суду.

Принцип законності полягає у тому, що: до адміністративної відповідальності особа притягається тільки за передбачені законом діяння; адміністративні стягнення накладають тільки уповноважені особи, в межах своєї компетенції.

Принцип доцільності. Полягає у тому, що застосування заходів адміністративної відповідальності має бути доцільним у конкретному випадку. Так, наприклад, через малозначність діяння до особи може застосуватись попередження, а не передбачена законом санкція.

Принцип обґрунтованості полягає в тому, що довільне притягнення особи до адміністративної відповідальності не допускається. Правозастосовні органи повинні встановити сам факт вчинення адміністративного правопорушення, а також встановити інші обставини справи, які мають значення для кваліфікації адміністративного правопорушення та індивідуалізації адміністративної відповідальності. Також вибір конкретної міри адміністративного стягнення повинен ґрунтуватися на ретельному вивченні матеріалів справи із врахуванням пом’якшуючих та обтяжуючих обставин справи.

Принцип невідворотності передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративне правопорушення. Адміністративне правопорушення, на яке не відреагувала держава, заподіює правопорядку серйозної шкоди. Безкарність правопорушника заохочує на вчинення нових правопорушень і подає негативний приклад іншим нестійким особам.

Принцип своєчасності адміністративної відповідальності означає можливість притягнення правопорушника до відповідальності протягом строку давності, тобто періоду часу, не занадто віддаленого від факту правопорушення.

Принцип справедливості полягає в тому, що санкція має відповідати ступеню суспільної небезпечності вчиненого діяння.

Принцип гуманізму полягає у повазі до гідності і прав особи. Виходячи із принципу гуманізму, працівникам патрульної служби забороняється, прикриваючись формальними процесуальними приписами, принижувати гідність особи, утискати її найменші потреби та інтереси. Достеменно визначена істина у справі має оцінюватись згідно з моральними принципами.

Принцип індивідуалізації відповідальності вимагає у кожному конкретному випадку враховувати при накладенні адміністративного стягнення характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують чи обтяжують відповідальність.

Принцип відповідності провини та адміністративних стягнень вимагає, щоб при виборі конкретного заходу адміністративного стягнення враховувались всі обставини вчиненого правопорушення і особа порушника. Більшість статей, якими передбачена адміністративна відповідальність, містить декілька можливих санкцій, тому при накладенні стягнення вибір санкції має відповідати особі порушника і характеру вчиненого діяння. Слід також зазначити, що кримінальна відповідальність має пріоритет перед відповідальністю адміністративною. У ч. 2 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення зазначається, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені КУпАП, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх

Адміністративним кодексом передбачається відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки в лісі. Іноді ми спостерігаємо картину, коли група неповнолітніх після відвідування лісу лишає після себе тліюче вогнище. Це дуже небезпечно і може призвести до лісової пожежі, до винищення багатьох гектарів лісу.

Стаття 89. Жорстоке поводження з тваринами

Жорстоке поводження з тваринами, їх мордування або вчинення інших дій, що призвели до їх мучення, каліцтва чи загибелі, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до семи неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Адміністративного кодексу передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами. Не проходьте мимо такого порушення. Жорстокість до тварин в дитинстві може призвести до жорстокості до людей в майбутньому, до скоєння злочину.

Стаття 12. Вік, після досягнення якого настає адміністративна відповідальність

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Стаття 13. Відповідальність неповнолітніх

До осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, частинами першою і другою статті 130, статтями 173, 174, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.

Стаття 24-1. Заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх

За вчинення адміністративних правопорушень до неповнолітніх у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років можуть бути застосовані такі заходи впливу:

• зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого;
• попередження;
• догана або сувора догана;
• передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Стаття 34. Обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення

Обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

• щире розкаяння винного;
• відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди;
• вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин;
• вчинення правопорушення неповнолітнім.

Стаття 36. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення

Обставинами, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються:

• продовження протиправної поведінки, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її,
• повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка раніше вчинила злочин;
• втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб.

Висновок

Треба пам'ятати, що адміністративне правопорушення - не дрібниця, а шлях до скоєння злочину. Отже, попередження адміністративного правопорушення, а також своєчасне покарання за його скоєння є шляхом до запобігання скоєння злочину.

Домашнє завдання: скласти конспект уроку.