06.09.2022
Урок № 2
Тема: Правила внутрішнього трудового розпорядку. Колективний договір.
1. Система стандартів безпеки праці — це комплекс взаємопов´язаних нормативних документів, спрямованих на підтримання високого рівня безпеки праці, збереження здоров´я і працездатності під час роботи. Правила, норми, стандарти безпеки праці вимагають створення безпечних машин, механізмів, верстатів, інструментів та іншого виробничого приладдя, розробки безпечних технологічних процесів, методів та прийомів праці, створення ефективних і надійних засобів колективного та індивідуального захисту працюючих на виробництві, забезпечення дотримання правил і норм, встановлених для виробничих процесів та обладнання, засобів захисту, для самих працюючих. Стандарти безпеки праці встановлюють загальні вимоги і норми безпеки по видах небезпечних і шкідливих виробничих факторів. Відомчі документи з ОП встановлюють гарантії безпеки праці в окремій галузі або на виробництві (положення, типові інструкції з БП основної професії тощо).
Категорії стандартів (залежно від сфери дії, змісту, рівня затвердження)
1.1. Державні стандарти України (ДСТУ, ГОСТ — обов´язкові для всіх підприємств);
1.2. Галузеві стандарти (ОСТ - обов´язкові для всіх підприємств данної галузі);
1.3. Стандарти підприємств (СТП — встановлює форми й методи роботи з ОП з урахуванням специфіки виробничих процесів на підприємствах). Ступінь відповідності СТП перевіряється один раз на 5 років або у разі потреби.
Загальнодержавні, міжгалузеві, галузеві нормативні акти, стандарти, технічні умови про ОП переглядаються в міру впровадження досягнень науки і техніки, але не рідше одного разу на 10 років.
2. Роботодавець зобов’язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці. Відповідно до закону Украіни “Про ОП” власник розробляє і реалізує комплексні заходи (організаційні, санітарно-виробничі, технічні, медико-профілактичні) для досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня ОП, профілактики виробничого травматизму, профзахворювань, а саме:
- проведення інструктажів з ОП, пожежної безпеки, виробничої санітарії;
- здійснення контролю за дотриманням працівниками вимог інструкцій з ОП;
- модернізація технологічного обладнання;
- впровадження автоматичного та дистанційного керування;
- використання пристроїв для захисту від пилу, шуму, газів, випромінювань;
- улаштування нових вентиляційних систем опалення, встановлення кондиціонерів;
- придбання миючих та знешкоджуючих засобів, спецодягу тощо;
- організація профілактичних медичних оглядів;
- організація лікувально-профілактичного харчування, видачі молока.
Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників. Основні принципи державної політики в галузі ОП:
- пріоритет життя і здоровۥя працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності та відповідальність роботодавця за створення безпечних і здорових умов праці;
- комплексне вирішення завдань ОП на основі створення загальнодержавної, регіональних та галузевих програм поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничого соредовища;
- соціальний захист працівників, повне відшкодування збитків потерпілим від нещасних випадків на виробництві, профзахворювань;
- встановлення єдиних вимог з ОП для всіх підприємств незалежно від форми власності та видів діяльності;
- проведення навчання населення, професійної підготовки і підвищення кваліфікації
працівників з питань ОП.
3. Законом “Про охорону праці” передбачається, що кожному працівникові на робочому місці гарантується відповідно до вимог нормативних актів про ОП:
- безпека технологічних процесів;
- безпечна робота машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва;
- необхідні засоби колективного та індивідуального захисту;
- санітарно-побутові умови;
- відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувальні відпустки;
- права та пільги (лікувально-профілактичне харчування, молоко, оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, додаткова оплачувана відпустка, пільгова пенсія тощо);
- матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, у разі хвороби, втрати працездатності, в разі безробіття;
- обۥєднання в професійні спілки;
- вирішення колективних трудових конфліктів; - має право відмовитись від роботи, якщо це небезпечно — зберігається середній заробіток за період простою; - розірвати трудовий договір, якщо власник не дотримується законодавства про ОП --- виплачується вихідна допомога в розмірі, не меншому ніж тримісячний заробіток; - на час припинення експлуатації підприємства службою ОП зберігається місце роботи; - за станом здоровۥя, відповідно до медичного висновку, перейти на легшу роботу;
- не може пропонуватися робота, яка протипоказана йому за станом здоров’я.
4. Основним нормативним актом, що регулює питання дисципліни праці та організації внутрішнього трудового розпорядку на підприємстві, є типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій.
На підставі типових правил розробляються правила внутрішнього трудового розпорядку з урахуванням умов праці даного підприємства.
Правила внутрішнього трудового розпорядку включають:
- обовۥязки адміністрації: правильно організувати працю робітників і службовців, створювати умови для росту продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно дотримуватись законодавства про працю і правил ОП, уважно ставитись до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці і побуту;
- обовۥязки робітників і службовців: працювати чесно і добросовісно, дотримуватись дисципліни праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації, підвищувати продуктивність праці, поліпшувати якість продукції, дотримуватись технологічної дисципліни, вимог ОП.
Правила внутрішнього трудового розпорядку фіксуються в колективному договорі.
Колективний договір (угода, трудовий договір) укладається на основі чинного законодавства, згідно законів України “Про охорону праці” і “Про колективні договори і угоди”, прийнятих сторонами зобов’язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Колективний договір складається власником і професійною спілкою підприємства на рік у письмовій формі. Контроль за виконання зобов’язань щодо колективного договору здійснює адміністрація і профспілкові комітети. Перевірка виконання колективного договору проводиться не рідше як два рази на рік. Підсумки перевірки розглядаються на зборах працівників. За невиконання зобов’язань за колективним договором посадові особи притягаються до адміністративної, дисциплінарної відповідільності.
У колективному договорі сторони передбачають:
- забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі ОП на рівні, не нижчому за передбачений законодавством;
- обов’язки працівників на рівні трудового договору;
- додаткове встановлення працівникам пільг і компенсацій, не передбачених чинним законодавством (додаткові відпустки, надбавка до заробітної плати за несприятливі умови праці, додаткові оплачувальні перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочена тривалість робочого дня);
- комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня ОП;
- запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій;
- захист прав і інтересів осіб, які постраждали на виробництві від нещасних випадків, утриманців і членів сімей загиблих.
Домашнє завдання: зробити конспект уроку.
Немає коментарів:
Дописати коментар